БЕСЛЮБНЯК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
(18.08.1998 - 21.02.25)
Звання: Молодший сержант, командир 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу Бп АК військової частини А7220
Місце народження та поховання: с. Бернове Дністровського району Чернівецької області.
Причина загибелі: під час виконання бойового завдання внаслідок зіткнення з ворогом із застосуванням FPV-дрону, отримавши несумісні з життям поранення, в районі с. Катеринівка Костянтинівського району Донецької області.
Народився Василь 18 серпня 1998 року у селі Бернове Дністровського району Чернівецької області. Після закінчення Бернівської школи I-III ступенів продовжив навчання в Кельменецькому професійному ліцеї і здобув спеціальність «Кухар-кондитер III розряду». Працював у ресторанах «Затишок» та «Орлине гніздо» міста Чернівці. З 2019 по 2020 роки проходив строкову службу у 80 бригаді ДШВ м. Львів.
З 2021 року працював за кордоном (Чехія).
В перші дні повномасштабного вторгнення пішов захищати рідну землю від ворога. Служив у військовій частині А7220 Новодністровської ТРО, а згодом батальйон, в якому служив солдат Беслюбняк був передислокований у Харківську область. Брав участь у бойових діях на Сумщині, Донеччині (у районі Часового Яру) та на Запоріжському напрямку. За сумлінне виконання своїх службових обов’язків, мужність та героїзм, вагомий внесок у збереженні територіальної цілісності та суверенності держави, Василь неодноразово нагороджувався грамотами та подяками керівництва, а в лютому 2024 року Міністерством оборони солдат Василь Беслюбняк був нагороджений медаллю «За оборону рідної землі».
15 лютого 2025 року воїну присвоєно звання молодшого сержанта. З січня 2025 року перебував на Торецькому напрямку, де і загинув 21 лютого під час зміни з бойової позиції, поблизу населеного пункту Катеринівка Костянтинівського району на Донеччині.
Василь був щирим, доброзичливим, працелюбним, відкритим у спілкуванні, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Понад усе любив свою родину, рідний край, українську землю. Ніколи не цурався будь-якої роботи та не боявся труднощів. Мріяв про Перемогу. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті.
Похований захисник 25 лютого в рідному селі. У нього залишились батько Василь, мати Віра, брат Петро, сестра Ольга, бабуся Ольга, племінники та велика дружня родина, яка з глибоким сумом сприйняла важку звістку.
Кельменецька центральна бібліотека
