Мотрюк Григорій Євгенійович
(12.10.1980-04.12.2024)
Звання: солдат-стрілець
Частина: 2 стрілецьке відділення, 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти, 2 стрілецького батальйону в/ч А 4056
Місце народження: с. Ленківці
Місце смерті:с. Лисівка, Покровський р-н, Донецька обл.
Місце поховання:с. Ленківці
Народився Григорій 12 жовтня 1980 року в селі Ленківці Дністровського району Чернівецької області. Був молодшим із трьох дітей. З дитинства був дуже працьовитим. Допомагав батькам по господарству. Після закінчення 9 класів вступив до Кам’янець-Подільського професійного училища на спеціальність «Столяр», адже з дитинства захоплювався столярним ремеслом. Пізніше вирішив залишитись у Кам’янець-Подільському, де почав розвивати свою професію – виготовляв на замовлення меблі, працював кур’єром та відкрив свою кур’єрську службу. Далі доля привела Григорія у місто Чернівці, де він прожив кілька останніх років і також займався своєю улюбленою справою. На жаль Григорій Євгеійович за свої 44 роки не встиг створити сім’ю, але залишив свій слід у історії своєї держави.
До Збройних Сил України призваний по мобілізації 24 серпня 2024 року. Перебував на військовій службі у військових частинах А 4056 та А5003. Був стрільцем. Загинув Григорій 4 грудня 2024 року в ході бойових дій поблизу населеного пункту Лисівка Покровського району Донецької області. Похований 8 грудня у рідному селі.
У воїна залишились батьки – Євген та Тамара, брат Петро, сестра Марина та племінники. Сестра описала свого брата як людину щиру, привітну, веселу, завжди на позитиві. І зараз на його телефон приходять дзвінки від побратимів, з якими він проходив навчання. Григорій з честю і гідністю виконував свій громадянський та військовий обов’язок, віддав життя за свободу рідної землі, проявивши мужність, героїзм, стійкість та відвагу .
«Назавжди грудень став скорботним, І Грішків сміх вже не долине,
Бо ми тебе не вберегли, і не подзвонить, як колись,
І в далеч ту безповоротну, За нас усіх в бою загинув,
Зболене тіло віднесли. Й полинув у небесну вись.
Безжальний ворог і не знає,
Яку біду він всім приніс.
Бо все багатств наших бажає,
Бо сам живе, наче у сні.
Таку щиру поезію присвятила загиблому воїну односельчанка Сніжана Їзраїлик.
Кельменецька центральна бібліотека
