ГУЙВАН МАКСИМ ОЛЕКСІЙОВИЧ
(04.12.1997 - 03.08.2024)
Солдат військової частини А0281
Місце народження: с. Ленківці Кельменецького (нині Дністровського) району
Місце смерті: м. Торецьк Бахмутський район Донецької області
Народився Максим 4 грудня 1997 року в мальовничому куточку Кельменеччинии – селі Вороновиця, Дністровського району Чернівецької області. Батько воїна працював ветеринаром і згодом отримав роботу у сусідньому селі Ленківці, куди сім’я і переїхала. Навчався Максим у місцевій школі, був активним та спортивним юнаком, захоплювався футболом, грав у шкільній команді. Після закінчення дев’ятого класу вступив до Кам’янець-Подільського будівельного коледжу. По завершенні навчання вирішив поїхати на роботу за кордон.
Пощастило воїну знайти своє справжнє кохання. Разом з коханою Настею переїжджають до міста Хмельницький, адже дівчина вступила на навчання до вишу. Мріяли одружитися, але повномасштабне вторгнення окупантів в Україну змінило їхні плани.
Максим був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації 4 травня 2024 року Хмельницьким ТЦК та СП. Два місяці навчався військової справи на військовій базі в Англії. Після повернення з навчання захисник вирушив виконувати бойові завдання на Донецькому напрямку. Був солдатом, стрільцем, військовослужбовцем ВЧ А0281. Загинув Максим 3 серпня 2024 року під час евакуації поранених побратимів поблизу міста Торецьк, Бахмутського району, Донецької області.
Максим ще так багато мав планів, мріяв, надіявся, сподівався. Він любив життя і мав гідно його прожити, але в одну секунду залишив тут усе…і усіх кого так любив: щиру душу і пораду батька, мамині молитви, любов і сльози, міцне і надійне братове плече, очі коханої, яка чекатиме…Для всіх хто його знав, любив, він залишиться в пам’яті світлим променем, що зігріватиме своїм теплом.
Поховали воїна 7 серпня на кладовищі села Ленківці. У скорботі та смутку залишились – мати Світлана, батько Олексій, наречена Анастасія, брат Роман із сім’єю.
У жовтні 2024 року до Дня захисників та захисниць України в селі Ленківці відкрито Алею Слави загиблим воїнам-односельчанам, серед них і Максим Гуйван.
Указом Президента України від 14.10.2024р. №701/2024 «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» Максим Гуйван відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У грудні 2024 року в центрі Дністровського району – селищі Кельменці відкрито Алею Слави – місця вшанування пам’яті усіх захисників України, уродженців Кельменецької громади, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави в російсько-українській війні. Серед них і Максим Гуйван.
Старший солдат Максим Гуйван у березні 2025 року посмертно нагороджений почесною відзнакою обласної ради «За заслуги перед Буковиною». Відзнаку прийняв його батько, Олексій Петрович.
Кельменецька центральна бібліотека
