ПРИСАКАР СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, молодший сержант
(20.10.1993 - 11.07.2024)
Старший сержант військової частини А0641
Місце народження: селище Кельменці Кельменецького (нині Дністровського) району
Місце смерті: с-ще Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської обл
Нагороди: Почесна відзнака командира В/ч А2120 ІІ ступеню, орден «За мужність» ІІІ ступеня, Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» та Нагрудний знак «Завжди Перші. ДШВ»
Народився Сергій 20 жовтня 1993 року у селищі Кельменці, нині Дністровського району Чернівецької області. Зростав веселим та кмітливим хлопчиком. Був душею компанії. Після закінчення Кельменецького ліцею поїхав до матері в Італію і понад 10 років проживав за кордоном. Але коли почалось повномасштабне вторгнення першим же рейсом прилетів додому аби стати на захист Батьківщини, бо саме Україну вважає своєю справжньою домівкою. Відтоді щоденно ходив до ТЦК, щоб потрапити до війська. Йому відмовляли у мобілізації декілька разів, бо не мав військового досвіду. У травні все ж таки Сергій потрапив на навчання і став десантником.
За понад два роки служби отримав декілька нагород та звання старшого сержанта роти. Його героїчна служба проходила у 81-й окремій аеромобільній бригаді військової частини А-0641. Був головним сержантом десантно-штурмових військ. Мав позивний Італія. Сергій звільняв населенні пункти, відбивав атаки ворога, тричі отримував поранення, але після одужання та реабілітації знову повертався на фронт, аби разом із побратимами звільняти українські землі від російської нечисті. Бо, як сам говорив, вони «стали між собою рідними, одним цілим, адже пліч-о-пліч пройшли чимало випробувань, ділились шматком хліба і ковтком води. Тому маємо залишитися разом до Перемоги»…Сергій завжди був на позитиві веселий, ввічливий, розумний, мужній, цілеспрямований і волелюбний, а ще – справжній патріот своєї держави.
За відвагу, добросовісне виконання бойових завдань та операцій з підтримання миру і безпеки, високі показники у бойовій підготовці старшого сержанта Сергія Присакаря було нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня, Почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест» – відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України та Нагрудним знаком «Завжди Перші. ДШВ».
Сергій мав кохану дівчину Марію і планував одружитись, але ворожа куля обірвала життя молодого юнака на 31-му році життя. Сергій загинув 11 липня 2024 року у селі Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області при виконанні бойового завдання, від ворожої атаки дронів. Похований 16 липня 2024 року у селищі Кельменці.
«Я дала слово, і я чекаю». Якби не клята оця війна…», так називається допис Л.Садовської у «Сімейній газеті» від 6 січня 2025 року. В ньому наречена Сергія Марія розповідає про свої відносини ії коханим. 28 липня 2024 року закохані мали розписатися, бо 26-го наречений мав прийти з війни у відпустку. Утім придбані для цього випадку обручки та якій не судилося стати дружиною, розвязала двома тижнямии раніше. У морзі (Марія одягнула на руку загиблого нареченого весільну обручку).
Із спогадів волонтерки Наталії Согор (16.07.2024 р.) : « ….Для нас він був усміхненим веселим ласунчиком, якому ми висилали солодощі. Золотою дитиною, що залишила Італію, де він проживав з родиною і приїхав в Україну. Я впевнена, що на полі бою Сергій був відважним героєм. Дякую Сергійку за те, що яскравою зіркою увійшов у моє життя».
Із спогадів Сергієвої тітки Наталії Бурлаки : «Він заряджав нас, давав крила літати. Пам’ятаю, як згорів штаб. Востаннє ми довго спілкувались із Сергійком і він несподівано сказав, що щойно згорів їх штаб і човен. Він залишився без одежі і всього необхідного. Попросив допомогти, бо змушений піти на позиції, так як є…». «Так точно сержант мого серця. Ти там на небі, ми тут на землі будемо воювати» - написала Наталя на сторінці в соцмережі.
У жовтні 2024 року в селі Путрине відкрито Алею Слави загиблим воїнам-односельчанам, серед яких і Сергій Присакар, а в грудні 2024 року в центрі Дністровського району – селищі Кельменці відкрито Алею Слави – місця вшанування пам’яті усіх захисників України, уродженців Кельменецької громади, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави в російсько-українській війні. Серед них і Сергій Присакар.
Кельменецька центральна бібліотека
