КРАСЮКОВ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ, сержант
(08.02.1969 - 08.01.2024)
Сержант військової частини А 4267
Місце народження: проживав у с. Бабин
Місце смерті: у зв’язку із хворобою
Народився Павло 8 лютого 1969 року у місті Новочеркаськ Ростовської області, російська федерація. Після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі за спеціальністю – газоелектрозварювальник. У п’ятнадцятирічному віці, після смерті матері, переїжджає жити до старшої сестри Лідії у село Бабин Кельменецького району, нині Дністровський район Чернівецької області. Деякий час прожив із сестрою, а пізніше – у власному будинку. Павло був дуже товариським хлопцем, його любили, з ним товаришували, за ним назавжди закріпилось прізвисько «Паша руський».
Одружившись, Павло разом із дружиною Людмилою, виховував доньку Ніну. Але, на жаль, особисте життя Павла не склалося, тому багато років проживав одиноким. Працював на різних сезонних роботах, як в Україні, так і за кордоном.
Був мобілізований у перші дні війни і півтора роки воював на найважчих ділянках фронту – Донецький напрямок, Лисичанськ. Служив електриком-дизелістом у військовій частині А4267. Мав важкі поранення, контузії. Разом із побратимами попав під обстріл фосфорними бомбами, що завдало шкоди органам дихання. Проходив лікування в госпіталі, але, на жаль, воно виявилось неефективним.
8 січня 2024 року на 55-му році життя Павло Красюков помер. Похований воїн у селі Бабин, яке стало йому другою домівкою. У воїна залишились діти – донька Ніна, син Віктор та сестра Лідія.
На фасаді Бабинського навчально-виховного закладу, встановлено меморіальні дошки пам’яті загиблих героїв-земляків, серед них і Павло Красюков.
У грудні 2024 року в центрі Дністровського району – селищі Кельменці відкрито Алею Слави – місця вшанування пам’яті усіх захисників України, уродженців Кельменецької громади, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави в російсько-українській війні. Серед них і Павло Красюков.
Кельменецька центральна бібліотека
