ДМИТРО ГЕРАСИМЕНКО
(27.09.2001 – 15.07.2023)
Старший солдат військової частини А7220
Місце народження: с. Мошанець Кельменецького (нині Дністровського) району
Місце смерті: м. Костянтинівка Бахмутського району Донецької області
Нагороди: медаль За військову службу Україн та почесна відзнака Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (посмертно)
Народився 27 вересня 2001 року в селі Мошанець Кельменецького району, нині Дністровського, Чернівецької області. Після закінчення Мошанецької середньої школив ступив до Педагогічного фахового коледжу. Закінчивши коледж навчав дітей у приватній гімназії. Пізніше став студентом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Дмитро був старанним студентом, гарно вчився, виконував у своїй групі обов’язки старости, а коли рідну землю сколихнула хвиля кривавої агресії ворога, пішов добровольцем захищати рідних і Україну. Перебував на посаді діловода логістики військової частини А7220 Новодністровської ТРО, а згодом батальйон, в якому служив старший солдат Герасименко був передислокований в район Бахмуту Донецької області. Навчання у виші він продовжував і під час служби, надсилав домашні завдання з окопів.
Загинув юний герой 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Бахмутського району Донецької області, внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши осколкове поранення, несумісне з життям.
«28 червня, будучи на передовій, Дмитро не був присутній на врученні дипломів бакалавра у Мармуровій залі. Я не змогла того дня його обійняти та урочисто вручити диплом, але я щиро вірила, що зможу це зробити згодом. Всі присутні у залі стоячи аплодували Дмитру висловлюючи повагу та вдячність за щоденний героїзм і відданість Україні, за патріотизм та силу духу…», – написала про Дмитра, Ольга Мартинюк, професор, декан кафедри алгебри та інформатики ЧНУ імені Ю. Федьковича. Він планував продовжити навчання, тому зареєструвався на фаховий іспит та співбесіду з іноземної мови для вступу в магістратуру, які мав складати 21 липня. Старанний, щирий, добрий, радісний, надійний, талановитий юнак – таким назавжди запам’ятається Дмитро всім хто його знав.
Побратими і досі не можуть повірити у таку страшну втрату. Про це розповів побратим Дмитра Герасименка, Ігор Нажига: «Дмитро був наймолодшим серед нас, але найхоробрішим! У нього завжди була одна відповідь: «Я так вирішив і ховатися не буду!». Дмитро був прикладом для нас за цілеспрямованістю! Він був кращим із нас і таким залишиться в наших серцях!!! Він герой! Велика честь служити пліч-о-пліч з такими хлопцями! Найкращий син! Найкращий друг!».
Попрощалися із Дмитром Герасименком 18 липня у рідному селі Мошанець. В цей день диплом про закінчення ним виші було вручено матері Наталії. У воїна залишились мати, батько Юрій, молодші братик і сестричка.
ДМИТРУ
Уже нема, навіки з Богом Війна забрала брата, сина…
Душа його злетіла ввись. Якого так усі любили.
Не прийде до батьківського порогу Тепер немає друга, побратима…
І не усміхнеться як колись. А тільки мати із сумними очима.
Йому б ще жити й жити. Але нема, загинув…
Майбутнє країни творити. Дім навіки свій покинув.
Він багато подолати, Залишив тільки деякі сліди,
Здавалось, його не зламати. 21 тепер йому назавжди.
Цей вірш-присвяту написала Ілона Лупашко, однокурсниця Дмитра, випускниця Педагогічного коледжу ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
У пам'ять про сина мати Дмитра, Наталя Герасименко, створила на сайті Президента України петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
Кельменецька центральна бібліотека
