Найбільша з Українок
Леся Українка…Мало таких особистостей у світі, щоб для їхньої ідентифікації було достатньо лише імені.
Тендітна, ніжна, майже дитячої фізичної ваги, Лесю називали без перебільшення великою, мужньою, незламною у вірі та сподіваннях.
На перекір долі поетеса мужньо ставала до боротьби, проголошуючи:
Ні! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! — Геть думи сумні!
Її слова – зброя. Хай зброя словесна, але все ж таки гостра і разюча.
Говорити про Лесю Українку можна багато, однак, краще за всіх можуть сказати лише її твори на тематично-книжковій виставці «Чистий промінь Лесиного слова», яка експонується в читальному залі Кельменецької центральної бібліотеки.
Мислителька, сильна і слабка, вольова і весняна, вона понад усе любила життя та Україну.
Ім’я дочки України не забувають, крізь роки продовжує лунати її вічно жива «лісова пісня», бо у своєму зболеному голосі мала те, «що вічно не вмирає» – надію, вірю і любов.
А щоб познайомитись з життєвим та творчим шляхом Найбільшої з Українок, запрошуємо до нашої бібліотеки.
Наталя Яковинчик – провідний бібліотекар Кельменецької центральної бібліотеки
