Куций Олександр Федорович
(23 лютого 1982 - листопад 2024)
Місце народження: с. Нелипівці
Народився Олександр 23 лютого 1982 року в селі Нелипівці Дністровського району Чернівецької області. Після закінчення середньої школи пішов служити до лав Збройних сил України на строкову службу, і одночасно став здобувачем професійної освіт – навчався у Чернівецькому фінансово-економічному коледжі, де здобув спеціальність юриста.
Щоправда за фахом не працював. Одружився, і свій трудовий шлях розпочав на одному із підприємств Чернівців. Згодом життя склалося так, що Олександр поїхав на роботу закордон, де пропрацював шість років.
Після повернення в Україну особисте життя Олександра не склалося, і він із сином переїхав жити до рідного села. Тут доля подарувала йому другий шанс на щастя і він зустрів своє кохання. Дружина Надія прийняла його сина як рідного.
На початку квітня 2022 року Олександр стає на захист рідної землі. Спочатку був військовий вишкіл у Заставні, а потім – захист державних кордонів у Сумській області. Разом із побратимами у 2023 році тримали оборону на Донецькому напрямку. Був військовослужбовцем ВЧ А4069, сержант із матеріального забезпечення. З березня 2024 року воїн ніс службу на Лиманському напрямку. Неодноразово нагороджувався грамотами, медаллю «Ветеран війни», нагрудним знаком «Хрест 60 омбр».
Дружина за кожної нагоди намагалася навідати свого коханого, її не зупиняла можливість обстрілів. «Таких, як він, я не зустрічала», так коротко, але найзмістовніше описала свого коханого чоловіка дружина Надія. Бо він і справді був людиною з великої літери.
11 листопада 2024 року Олександр помер внаслідок кульового поранення, отриманого під час виконання бойового завдання у місті Лиман Донецької області.
Похований Захисник 16 листопада у рідному селі Нелипівці. У воїна залишились дружина та син.
Кельменецька центральна бібліотека
